Уявити без арніки європейську медицину, особливо німецьку, просто неможливо. Наприклад, Ґете в похилому віці приймав арніку як тонізуючий засіб і для підтримки серцевої діяльності. У Німеччині препарати арніки використовують при порушеннях кровообігу та запальних захворюваннях серцевого м'яза.

Крім того, це непоганий жовчогінний і протизапальний засіб при холециститах, холангітах, жовчнокам'яній хворобі. Її приймають при люмбаго, артритах, болях у м'язах при запаленні або перенапрузі. Арніка чудово зарекомендувала себе як кровоспинне при маткових кровотечах.

Настоянка або настій арніки - найкращий засіб при забитих місцях. Якщо прикласти відразу до хворого місця, то біль затихне набагато швидше, а синці не утворяться. Це гарний засіб для полоскань і примочок при пародонтозі, стоматитах, гінгівітах. Краще в цих цілях використовувати настій, а спиртову настоянку необхідно розвести водою перед вживанням.

Настоянкою арніки добре змазувати укуси комах і робити примочки при фурункульозі.

Настій готують таким чином: 1 чайну ложку квіток арніки заливають склянкою окропу і настоюють у закритому посуді біля півгодини, приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день. Для зовнішнього застосування настій може бути і більш концентрованим.

Настоянку краще готувати зі свіжих квіток: 1 частину квіток заливають 10 частинами 70%-вого спирту і настоюють 2 тижні в темному місці, проціджують і зберігають у пляшечці з темного скла. Приймають по 30-40 крапель 3 рази на день, розводячи водою або молоком.

Важливо пам'ятати, що у великих дозах арніка отрутна! Тому дуже важливо суворо дотримуватися дозування. При передозуванні з'являються посилене потовиділення, ниюча біль у кінцівках, озноб, задишка, нудота, блювота. Зрідка зовнішнє застосування концентрованого настою або нерозбавленої настоянки викликає подразнення на чутливій шкірі.

Лікарською сировиною зазвичай служать квіткові кошики (самі «ромашки»), хоча в народній медицині та гомеопатії використовують і траву, і корені.

Квіткові кошики збирають у міру розпускання в суху погоду після того, як висохне роса. Сушать при температурі не вище 50-60°С у сушарці або на горищі з гарною вентиляцією. Якщо кошики почнуть пушитися - це брак. Сировину зберігають до 2 років.

Найвідоміша з арнік - арніка гірська. Вона дуже вимоглива до родючості та вологості ґрунту: волога їй потрібна, але застою води вона не виносить. Ділянку для неї починають готувати з осені, ґрунт перекопують, ретельно вибирають багаторічні бур'яни, вносять 3-4 відра перепрілого гною або компосту на 1 кв.м. Але потрібно бути готовим до того, що при перезимівлі вона іноді гине, і необхідно мати запас насіння для поновлення плантації. Але насіння більше двох років краще не зберігати - схожість його знижується.

Є ще два види - арніка листяна й арніка Шаміссо. За лікувальними властивостями вони не поступаються гірській, а вирощувати їх набагато простіше. І зимують вони чудово.

У арнік є одна особливість - ґрунт навколо них не можна глибоко рихлити, при цьому ушкоджується розташована поверхово коренева система. Крім того, рослини не «сидять на місці», а розповзаються в різні боки, поступово заповнюючи міжряддя. Тому через 4-5 років краще закласти грядку на новому місці, а стару перекопати.

Розмножують арніку насінням або вегетативно, відрізками кореневищ. Вегетативний спосіб простіший, та і розсаджувати кореневища можна як восени, так і навесні. Але при осінній посадці їх необхідно замульчувати торфом - щоб не вимерзли, а при посадці навесні (особливо при запізнюванні з цією операцією) не забувати поливати, щоб не висохли.

Насіння краще в березні посіяти на розсаду з наступною пікіровкою у фазі 2-4 справжніх листів. Наприкінці травня молоді рослини висаджують на ділянку.

Теги: арніка, чим корисна арніка, народна медицина, настій, полоскання, вирощування